Випробування штучної шкіри

Методи випробування штучної шкіри

• Вироби повинні бути прийняті службою технічного контролю підприємства-виробника у відповідності з вимогами Технічних Умов.
• Штучну шкіру приймають партіями.
• За партію штучної шкіри приймають кількість штучної шкіри одного кольору, відтінку, тиснення або друку, виготовлену за однією рецептурою та технологією виробництва, одного артикулу основи, в обсязі не більше добового вироблення і оформлену одним документом про якість.
• Для шкіргалантерейної промисловості обсяг партії повинен бути не менше 12 рулонів і партія повинна бути сформована з рулонів однієї групи товщини.
• Якість шкіри в залежності від контрольованих показників визначають суцільним або вибірковим контролем.
• При суцільному контролі шкіру пред'являють повністю сформованими партіями або окремими одиницями продукції.
• Контроль якості шкіри за зовнішнім виглядом, ширині, відповідності пакування і маркування вимогам ТУ ТОВ "Вінісан" при сортуванні і споживач здійснюють суцільним контролем кожної одиниці продукції до пуску шкіри в розкрій.
• Також є можливість здійснювати суцільний контроль якості за зовнішнім виглядом і ширині безпосередньо в процесі технологічного виробництва.
• При вибірковому контролі шкіра повинна пред'являтися повністю сформованими партіями.
• Контроль якості за фізикомеханічними показниками і товщині здійснюється періодично вибірковим контролем.

Контроль якості – процес досить складний і довгий, та включає:

вінілштучшкіри проводиться оглядом лицьової сторони по всій ширині на бракувальному столі. Одночасно заміряють довжину і ширину рулону.

Перед випробуванням елементарні проби витримують в лабораторних приміщеннях чи спеціальних камерах не менше 24 год. при відносній вологості повітря 65±5 % та температурі 20±2 °С.

Для випробування від кожного відібраного для випробувань рулону по всій ширині відрізають відріз без дефектів, довжиною 1м, з якого вирізають елементарні проби.

Для випрбування вінілштучшкіри, вирізають три елементарні проби розміром (100±1 х 100±1) мм: дві на відстані 50 мм від країв та одну посередині відрізу.

Перевірка зовнішнього вигляду

Випробування фізико-механічних показників

Визначення маси і товщини

Товщину вимірюють товщиноміром, який відповідає таким вимогам:

• діаметр вимірювальних площадок - 10 або 16 мм для монолітного виконання;
  16,20 мм – для пористо-монолітного виконання;
• ціна поділки не більше 0,01 мм;
• тиск вимірювальної площадки на елементарну пробу – 0,5-1,5 Н для монолоітного виконання та 0,5 – 1,0 Н для пористо-монолітного виконання.

Елементарну пробу кладуть на опорну поверхню приладу, опускають вимірювальний штифт на матеріал, витримують його в такому положенні 10с, визначають і записують показник на шкалі. Результатом випробування є середнє арифметичне результатів паралельних випробувань.

визначають на трьох елементарних пробах, вирізаних в поздовжньому і поперечному напрямах, розміром (50±1 х 200±1) мм.

Розривне навантаження і видовження при розриві

Для випробування використовують розривну машину, яка дозволяє виміряти навантаження з відносною похибкою ±1%.

В процесі розтягування проби стежать за показами шкал навантаження і видовження та фіксують їх значення в момент повного розриву елементарної проби чи полімерного покриття, або основи.

визначають на трьох елементарних пробах, вирізаних в поздовжньому напрямі. Довжина робочої ділянки елементарної проби 150±2 мм, ширина 50±1 мм.

Міцність зв’язку плівкового покриття з основою

Кожну елементарну пробу по довжині розграфлюють на три ділянки:

• перша – 50 мм;
• друга – 80 мм;
• третя – 20 мм.

На першій ділянці вручну відокремлюють полівінілхлоридне покриття від основи.

Елементарні проби закріплюють в затискачах розривної машини: у верхній затискач закріплюють основу, а в нижній – покриття.

Розшарування проводять до кінця другої ділянки. При випробуванні визначають не менше 10 значень навантаження за шкалою навантажень.

Показники шкали навантажень знімають через кожні 10 мм шкали видовження після того, як процес розшарування стабілізувався.

визначають на трьох елементарних пробах розміром (95±1 х 20±1) мм, вирізаних в поздовжньому напрямі.

Жорсткість

Для проведення випробування використовують прилад типу ПЖУ-12М. Для навантаження елементарних проб використовують металеві кульки масою 0,88 г. Висота падіння кульок - 26±1 мм.

Жорсткість, сН, обчислюють множенням кількості кульок, які випали, на масу однієї кульки (0,88 г). Результат округлюють до десятих. Результатом випробування є середнє арифметичне результатів випробувань елементарних проб.

вінілштучшкіри визначають візуальною оцінкою ступеня зміни кольору елементарної проби після світлотеплового старіння за 5-бальною шкалою сірих еталонів.

Світлостійкість

Для випробування вирізають по дві елементарні проби з розміром сторін прямокутника не менше 30 мм; одна з проб – контрольна – зберігається в захищеному від сонця місці, а на другій проводять випробування.

Для випробування використовують ртутно-кварцевийопромінювач ДРТ-230, термометр.

Елементарні проби опромінюють при температурі 70±3°С під ртутно-кварцевим випромінювачем протягом 8 год.

2.8.4. Світлостійкість оцінюють візуально порівнюючи контраст між контрольною пробою та пробою, що пройшла випробування за шкалою сірих еталонів.

визначають на трьох елементарних пробах розміром (200±1 х 200±1)мм.

Стійкість до дії нафтопродуктів, олив

Вирізані проби складають у вигляді «конверта» лицевою стороною всередину і підвішують на гачки. Мірною піпеткою наливають 2±0,2 см3 бензину чи масла і залишають під шаром нафтопродуктів при температурі 20±1 °С на 24 год. Після цього фільтрувальним папером забирають бензин чи масло і візуально оцінюють наявність або відсутність плям на виворотній стороні проби.

Вважається, що елементарна проба пройшла випробування, якщо на виворотній стороні не з’явились плямивідпроникнення бензину чи масла.

визначають на двох елементарних пробах розміром (180 х 80) мм, вирізаних в поздовжньому та поперечному напрямах.

Стійкість лицьового покриття до сухого і мокрого тертя

При випробуванні на сухе тертя, елементарну пробу кладуть на основу випробувального приладу і фіксують її. Тертьовий стрижень приладу обтягують суміжною тканиною розміром (50 х 50) мм. Тертьова поверхня повинна бути гладкою, без складок.

Випробування на мокре тертя проводять як випробування на сухе тертя, але перед випробуванням суміжну тканину кладуть у дистильовану воду не менше ніж на 5 хв. Потім її віджимають так, щоб вміст вологи в ній був приблизно рівний вазі суміжної тканини. Елементарна проба повинна бути сухою. Після закінчення випробування суміжну тканину висушують.

визначають методом визначення стійкості до руйнування вінілштучшкіри при здавлюванні і згинанні проби по формі ромба.

Вважається, що вінілштучшкіра пройшла випробування, коли жодна проба не має мікротріщин, тріщин лицьової поверхні, осипання, здуття чи повного руйнування.

Стійкість до багаторазового згину